З цього запитання учасникам почався вчорашній воркшоп Safeguarding policy. Для когось – це укриття, а для декого – впевненість у завтра. Хтось відчуває безпеку, як спокій, а інший – як повагу в соціумі. Я почула такі різні відтінки давно знайомого терміну. Особисто для мене безпека – це люди. Вони є як осередком безпечного простору, так і, на жаль, навпаки.
Саме для цього ми разом з колегами фонду Save the Children in Ukraine продовжуємо працювати над створенням політик, що запобігають шкоді, яку можна заподіяти діткам.
Вчорашня зустріч була присвячена допрацюванню драфту політик безпеки і є продовженням роботи над досягненням спільного бачення у цьому напрямі. Вона об’єднала експертів МОН, педагогів та представників управління освітою, громадських організацій для обміну ідеями щодо захисту дітей. Наразі 7 закладів дошкільної освіти з усієї України беруть участь у пілотному проєкті щодо імплементації механізмів реагування на жорстоке поводження з дітьми.
Чого вдалося досягнути?
Спільно розробили та покращили Політику захисту дітей у сфері розвитку та догляду за дітьми раннього віку (РДДРВ)
Провели інтерактивний семінар для зацікавлених осіб з метою обміну інформацією, аби почути побажання кожного учасника
Досягли спільного розуміння проблем, пов’язаних із захистом дітей
Сформували чіткі задачі на найближчий час в рамках проєкту
Треба додати, що зустріч була дуже емоційною. Я відчула наскільки важливий цей проєкт для учасників, і як плідно кожен і кожна готовий працювати над удосконаленням системи. А такий напрям думок означає одне: попереду багато роботи, але ми готові.
Підсумковий настрій — це відчуття єдності та впевненість, що ми разом зможемо створити безпечне та щасливе середовище для наших карапузів. Нехай цей воркшоп стане початком багатьох позитивних змін у системі дошкільної освіти!
